Будь-яка держава всіма силами намагається розвивати туристичний бізнес, який забезпечує чималу статтю прибутку, а також престиж серед іноземної публіки. Для деяких країн, що не мають власних корисних копалин або розвиненої промисловості, привабливі краєвиди є чудовим засобом для поліпшення економіки та умов життя місцевого населення. Саме так чинять багато наших сусідів — Румунія, Угорщина, Словаччина, Польща. Для сільських жителів тут є не абиякі можливості заробити. Адже їхні оселі є потенційним місцем проживання та харчування туристів. Тому не дивно, що у більшості країн сільський туризм розглядається як невід'ємна складова частина комплексного соціально-економічного розвитку села.

На заході сільський туризм вже давно прижився. Внаслідок розвитку промисловості та урбанізації розірвалися зв'язки із селом, яке завжди було колискою народної культури. Чимало є городян, яким просто набридли далекі краї з історичними пам'ятками і схотілось чогось свого, рідного, простого. Є й багато "дітей асфальту", які взагалі ніколи не бачили життя в селі і якраз це здається їм екзотикою. Принадою для них служать звичайні корови, кози, коні, сади або городи. Деякі прихильники зеленого туризму віддають перевагу відпочинку у селах іншої країни. Такий своєрідний відпочинок дає їм змогу більше дізнатися про країну і звичаї її населення.

Як можна відпочивати в селі?

Існують різні види сільського зеленого туризму. Вони розповсюджені також і в Україні, головним чином в Карпатах, Криму та приморських регіонах. Агротуризм — це різновид сільського зеленого туризму, який несе пізнавальний і відпочинковий характер. Він пов'язаний з використанням підсобних господарств населення або земель сільськогосподарських підприємств, які тимчасово не використовуються в аграрній сфері. Є й просто відпочинок на селі. Базою його розвитку є капітальний житловий фонд на садибах господарів та наявні природні, рекреаційні, історико-архітектурні, культурно-побутові й інші надбання тієї чи іншої місцевості. Для прихильників зеленого руху є екотуризм. Це науково-пізнавальний вид сільського зеленого туризму. Він характерний для сільських місцевостей і сіл, які розташовані у межах територій національних парків, заповідних зон, природних парків тощо, де передбачено відповідні обмеження щодо навантажень на територію та регламентовано види розважального відпочинку.

Організатором такого відпочинку виступає сама сільська родина. Вона надає житло, забезпечує за домовленістю харчуванням, знайомить з особливостями місцевості, історичними пам'ятками. Нерідко господар влаштовує прогулянки пішки або верхи на конях. У багатьох країнах сформувалися два види зеленого туризму — "змішаний" та "чистий". Перший базується на фермерських господарствах, які вирощують худобу та овочі і додатково приймають туристів. Така діяльність становить приблизно 25% прибутків фермерської сім'ї. Відносини між селянами та туристами регулюються спеціальним законодавством. Садиби, що приймають туристів згідно з законами даної держави можуть проходити сертифікацію, за що отримують зірки як готелі. Крім того існує ціла інфраструктура зеленого туризму. Для того, щоб охочі до відпочинку на селі змогли обрати собі відповідне місце, друкуються численні буклети, брошури. Також розміщується рекламний матеріал в Інтернеті. Зазвичай з таких джерел можна дізнатися про умови проживання, сервіс, додаткові можливості проведення вільного часу тощо. Останнім часом за відпочинок на селі взялося також багато туристичних фірм.

Сільський туризм чи відпочинок "дикуном"

В Україні сільський туризм певною мірою розвинений у гірських та приморських районах. Проте мальовничих куточків у нашій країні вдосталь не тільки там. Для зеленого туризму у нашій країні ідеальні умови: українське село має багатющу історико-архітектурну спадщину, культуру, самобутній побут, гарні краєвиди. Крім того, в Україні досить багато незаможного населення, яке не має змоги від'їжджати далеко. Звичайно, туристи віддають перевагу нашим горам та морям і це свідчить про необізнаність українців зі своєю землею. Досі для городян дивно звучить вислів "українські замки", мало хто з них уявляє собі, що таке Товтри або Шацькі озера. Однак за певної рекламної компанії це все можна перетворити на привабливі для туристів місця. А поки що чи не єдиним способом поширення інформації є "з уст в уста".

Зелений туризм в Україні розвивається майже сам по собі. Ще з радянських часів у Криму існують центри, де можна дізнатись про можливості розташування у місцевих мешканців. Та можна просто поїхати в гори, а там, без будь-яких посередників, самому на місці усно домовитись з господарем про умови проживання. Щоправда існують механізми укладання письмового договору з туристом шляхом видачі ваучера. Він представляє собою форму письмового договору на туристичне обслуговування, і може використовуватись у випадках, передбачених законом "Про туризм".

Поки що єдиною організацією, яка пропагує зелений туризм є Спілка сприяння сільському зеленому туризму. Вона проводить конференції, круглі столи в різних регіонах з метою інформування потенційних клієнтів. Також випускається журнал "Туризм сільський зелений". За сприянням Спілки в Україні створено декілька центрів зеленого туризму. Але подібні осередки виникають також спонтанно, залежно від природних умов і попиту. Так розвивається відпочинковий бізнес у Сколівському районі на Львівщині, який славиться центром гірськолижного спорту "Славське".

Стимул для села

Зелений туризм дає багато можливостей для самих селян. Адже вони, наприклад, можуть продавати продукцію особистого підсобного господарства на місці туристам, замість того, щоб везти її на базар. При чому реалізовувати такі продукти можна у вигляді вже готових продуктів харчування. У свою чергу це підштовхує сім'ї, які приймають відпочиваючих, вирощувати більший асортимент овочів та фруктів.

Розвиток сільського зеленого туризму спонукає до покращення благоустрою сільських садиб, вулиць, а також стимулює розвиток соціальної інфраструктури. Звичайно, на перших порах приймання і обслуговування відпочиваючих відбувається на базі існуючого житлового фонду. Але з певним надходженням коштів від цієї діяльності ті, хто нею займається, починають робити вкладення у поліпшення комунального облаштування житла, вулиць.

Зелений туризм не обмежується лише наданням можливостей проживання та харчування. Селянинові доводиться розповідати гостям про місцевість, її історію або пам'ятки архітектури. Особливою принадою для туристів можуть стати різні заходи, що відбуваються в селах: свята, вечорниці, козацькі забави тощо. Іноді сам селян виступає в ролі екскурсовода. Тому не дивно, що серед господарів агроосель часто трапляються сільські вчителі.

Для того, щоби приймати гостей, садиба повинна мати певні зручності. Туристів досить сильно відлякує перспектива користуватися зручностями надворі. Якщо вітчизняні туристи ще переживуть такі умови, то іноземним такий відпочинок і задарма не потрібен. Наблизити сільське житло до цивілізованого рівня покликаний проект з підтримки туризму в Карпатському регіоні ТАСIS. У рамках проекту опрацьовується питання наданя коштів. Та допомога з ЄС надійде лише за умови легалізації діяльності сільського туризму. Це може статися лише за умов прийняття законодавтсва по сільському зеленому туризму, яке литільки ше опрацьовується.

Селяни, які усвідомили переваги такого бізнесу, уже зараз переобладнують свої помешкання на більш комфортабельні. Вартість таких, як то кажуть, агроосель може сягати 15 дол. США за добу. Як свідчить досвід, попри високу ціну такі осередки віпочинку не мають проблем з малим попитом з боку відвідувачів.

Що ще почитати:

роздрукувати