Український біопаливнийУкраїнська форум з біопалива, що проходив в санаторії «Конча-Заспа» міста Києва наприкінці квітня, зібрав понад 150 делегатів з України, Росії, Білорусі, США Чехії, Латвії, Естонії, Польщі та Нідерландів. Форум об’єднав ключових гравців ринку твердого біопалива для обміну практичним досвідом і закладення міцного фундаменту ефективного біопаливного бізнесу. „Для розвитку нормального ринку біопалива в Україні потрібно створювати вертикально-інтегровані підприємства з виробництва, постачання біопалива, а також сервісного обслуговування обладнання. Це економічно виправдані бізнес-проекти. Вони дозволяють задіяти у виробництві енергії відразу кілька галузей, а це - і нові робочі місця, і підтримка промислових підприємств”, - прокоментував перспективи використання енергії з біомаси в Україні голова Оргкомітету Форуму, виконавчий директор Fuel Alternative Віталій Давій.
За його словами, майбутнє біопалива – за приватними або напівдержавними підприємствами, що спеціалізуються на постачанні тепла та електроенергії. «Генерацію тепла та електроенергії за рахунок альтернативних енергоресурсів можна успішно розвивати на рівні регіональних програм енергоефективності”, - зазначив голова Оргкомітету Форуму. Здержполітика У той же час, розвиток біопаливної галузі стримує відсутність чіткої державної політики в галузі альтернативної енергетики і недалекоглядність чиновників. Зокрема, Форум проігнорували практично всі міністерства і відомства, що прямо чи опосередковано займаються формуванням галузі виробництва біопалива. «Незважаючи на декларовану політику енергозбереження, наші чиновники насправді не піклуються про реалізацію конкретної політики та пошуку шляхів заміщення природного газу», - так прокоментував позицію держави генеральний директор групи компаній «Крігер» Леонід Крігер. За його словами, учасники Українського форуму з біопалива очікували більшої зацікавленості запрошених чиновників, більша частина яких просто «не доїхали» до Форуму. Хоч у виступах деяких з присутніх представників влади і говорилося про політику держави в галузі підтримки виробництва біопалива, виробники твердого біопалива її поки що не відчувають, вважає Леонід Кригер. «Поки що на рівні законодавства навіть не визначено, що вважати твердим біопаливом, не прийнята його класифікація та положення про тверде біопаливо, на підставі якого можна було б вводити пільги та інші заходи по стимулюванню його виробництва», - підкреслив фахівець. „Нажаль, на сьогоднішній день не створена інфраструктура, необхідна для експлуатації обладнання, яке працює на альтернативних видах палива, практично відсутній ринок місцевих видів палива”, - відзначив Леонід Кригер. За словами фахівця, до того моменту, поки не об’єднаються виробники і експлуататори обладнання по виробництву та використанню біопалива, з місця нічого не зрушиться. Борщівська практика За словами Багнюка Степана, міського голови Борщівської міської ради, поряд із застосуванням традиційного біопалива уже сьогодні треба дбати про відновлювальне біопаливо. Із слів виступаючого було зрозуміло, що вони перейшли від слів до діла. В одному із дитячих садочків міста Борщева було встановлено котел на твердому паливі, який працює на відходах виробництва місцевих деревообробних підприємств, які накопичуються на їх територіях та міському сміттєзвалищі. Цей проект економить міськраді щорічно 86,0 тис.грн бюджетних коштів в рік. Степан Башнюк висловив свою впевненість у тому, що ми приречені на об’єднання всіх владних і бізнесових структур для заміни нафтодоларів та горючого золота на українське біозолото. І всі передумови в України для цього є. Суспільство повинно змінити своє ставлення до біомаси з енергетичних рослин та фітоенергетики в цілому. Дорогу місцевому паливу! За словами Миколи Жовміра, НТЦ „Біомаса”, потрібно максимально зменшити частку імпортованих палив за рахунок їх заміщення місцевими енергетичними джерелами - приваблива перспектива і прагнення будь-якої держави. У цій ситуації найбільш прогресивним способом дотримання балансу є використання поновлюваних джерел енергії, до яких відносяться деревина, солома та торф. „На сьогоднішній день найбільш поширеними і надійними технологіями отримання енергії з біомаси є технології прямого спалювання у котлах.” – Зазначив науковець. – „Вибір технології спалювання біопалива повинен грунтуватися в першу чергу на тому, який вид палива буде використовуватися”. За словами фахівця, відомі непоодинокі приклади експлуатації в Україні вітчизняного та західного енергетичного обладнання, що працює на біомасі. Це котли та теплогенератори потужністю від десятків кВт до декількох МВт. На ринку енергетичного обладнання представлені найрізноманітніші пропозиції щодо постачання паливних котлів, які, як заявляють дилери, однаково добре працюють як на сухому, так і на вологому паливі. Але спеціальні дослідження, націлені на перевірку відповідності декларованих виробниками показників ефективності роботи такого обладнання, показують, що на практиці, при використанні місцевих видів палива, нерідко досягаються результати гірші очікуваних. Микола Жовмір стверджує, що в Україні досить багато об'єктів, на яких можна встановити котли та теплогенератори на місцевих видах палива сумарною потужністю понад 8600 МВт. Це дозволить знизити споживання природного газу на 5,1 млрд. кубічних метрів щорічно. Учасники Українського форуму з біопалива були розчаровані байдужістю чиновників по відношенню до галузі твердого біопалива. За підсумками форуму були зроблені висновки про те, що подальші перспективи розвитку виробництва і збуту твердого біопалива в Україні нерозривно пов'язані з розвитком внутрішнього біопаливного ринку. Для цього необхідний міцний альянс виробників твердого біопалива і компаній, що випускають спеціалізоване опалювальне обладнання. Іншим не менш важливим фактором формування української галузі твердого біопалива є питання залучення фінансування. Вирішення цих проблем, вважають учасники форуму, дозволить перетворити біопаливну галузь на справжній бізнес з реальними доходами. Іванна Гринюк, Агросектор |
|
роздрукувати