Україна: перший рік у СОТСтавши членом СОТ, Україна здобула доступ до світових ринків, але не змогла скласти гідної конкуренції закордонним виробникам. Високий рівень доходів сільського населення і захищеність від конкуренції з боку країн, які є потужними гравцями на світовому ринку - ось те, що потрібно вирішити, аби СОТ стала для нас вигідною партією. Наші стандарти – наші проблеми Михайло Руденко, директор департаменту зовнішньоекономічного співробітництва МінАП України, поділився результатами та майбутніми перспективами аграрного сектору України в умовах СОТ. Уся проблема в наших стандартах, зауважив доповідач. Якщо внутрішні стандарти на продукцію низькі, то й імпорт, відповідно, також буде низької якості. А після того, як Україна вступила до СОТ, ми повинні підпорядковуватись принципам СОТ. І один із цих принципів - недискримінаційність. Іншими словами, яку продукцію ми будемо виробляти, таку й споживатимемо. Вступаючи в СОТ, ми відкрили свій ринок. Якщо врахувати той факт, що інші європейські країни обмежують неякісний імпорт за рахунок високих внутрішніх стандартів, то неякісну продукцію уже нема куди дівати - лише збувати у країни, що розвиваються, зокрема, в Україну. І одне із завдань нашої держави - підняти свої стандарти на продукцію та захиститись від неякісного імпорту.
Євгенія Новожилова, декан факультету якості, стандартизації та сертифікації НУБіП України, у своєму виступі розказала про те, що стандарти ЄС щодо якості стають дедалі жорсткішими і створюють серйозний бар’єр у сфері торговельних відносин між Україною і ЄС. Особливо гостро стоїть проблема у невідповідності наших стандартів до зарубіжних, зауважила доповідачка. Так, в ЄС перевіряють 74 норми вмісту антибіотиків у сільськогосподарській продукції, а в Україні - лише 3. Вітчизняні норми вмісту свинцю у молоці і м’ясі у п’ять разів перевищують західноєвропейські. Мікробіологічні показники безпечності українського молока в 3-10 разів перевищують норми ЄС. Тому нам треба працювати в напрямку гармонізації українських стандартів зі стандартами ЄС. На запровадження нових стандартів Україна повинна витратити 60 млн. доларів США, а загальні збитки від втрати ринків сільськогосподарської продукції становлять на рівні 300 - 400 млн доларів США, підкреслила Євгенія Новожилова. Захистити національного виробника Наталія Сеперович, експерт громадської організації «Інститут розвитку аграрних ринків», зосередилася на питаннях впливу членства у СОТ на розвиток галузі українського тваринництва. Наразі тваринництву важко знайти переваги від вступу до СОТ, зазначила доповідачка. Адже після вступу, коли відчувався дефіцит м’ясної продукції, держава відкрила канал для імпорту і це прискорило процес зменшення поголів’я ВРХ і свиней, який спостерігався й раніше. Ринок м’яса був не готовий до членства в СОТ. І найбільш проблемними галузями в тваринництві є виробництво свинини і яловичини. Якщо у 2007 році частка імпорту свинини складала 4 %, то у 2008 році – 50,5 %. Наталія Сеперович підкреслила, що торік обсяги імпорту свинини дорівнювали обсягу вітчизняного виробництва. Такого раніше ще не було. Це негатив. Виробництво м’яса птиці щороку збільшується приблизно на 30 %, але воно поки що не покриває внутрішніх потреб, тому і є потреба в імпорті. На жаль, переважно, імпортна продукція - невисокої якості. Експерти з якості не задоволені якістю вітчизняної м’ясної продукції, оскільки вміст м’яса як сировини навіть у дорогих ковбасах, які сьогодні коштують 80-100 грн/кг, складає до 30 %. Результат – українці купують в наших магазинах неякісні м’ясні та ковбасні вироби зовсім не за низькими цінами. Що стосується птахівництва, говорить доповідачка, то досить немало виділяться на підтримку цієї галузі. Водночас, більш доцільно було б вкладати гроші в селекцію, вирощування молодняку, ніж купувати його за кордоном разом з імпортними кормами. Наталія Сеперович також акцентувала увагу на тому, що при частці імпорту 20 % імпорту у загальному споживанні стимулюється розвиток національного виробництва. Це дає поштовх до удосконалення національними виробниками технологій, підвищення якості продукції. А коли імпорт перевищує цей показник, національні виробники знаходяться поза конкуренцією. Уряд України підрахував, що за курсу 7,8$ ми повністю захищаємо внутрішнього виробника за рівнем цін, за вищого курсу – вітчизняна продукція стає неконкурентоспроможною. «Якщо ми перейдемо до індустріалізації сільського господарства, це зможе зробити нашу продукцію якіснішою, але ніяк не захистить фермерські і особисті селянські господарства, які вироблять дві третини усієї сільськогосподарської продукції», зауважила Наталія Сеперович. Потрібно розвивати кооперацію Роман Шмідт, заступник міністра АП України, у своєму виступі зазначив, що агропромисловий комплекс нині для України залишається найбільш стабільною галуззю національної економіки. Але попри це, державна підтримка АПК в 2009 зменшена вдвічі. Доповідач підкреслив, що 50 % валового виробництва с.-г. продукції за останній рік припало на особисті фермерські господарства, з них овочевої - 98 %, м’яса - понад 50 %, молока - 82 %. Потрібно створити збут цієї продукції через оптові ринки, куди фермер може прийти і продати свою продукцію, не віддаючи частини свого прибутку перекупникам. Потрібно прийняти цільову програму розвитку сільськогосподарських кооперативів. Урядовець назвав дві проблеми, через які останні 8 років кооперація не розвивалась. По-перше, надання статусу неприбутковості кооперативам і, по-друге, жодної підтримки розвитку обслуговуючої кооперації. Завдання ж дорадників у селах, підкреслив Роман Шмідт, пояснити, що таке кооператив, як його створити, як він повинен функціонувати, для чого він потрібен і які переваги може принести фермеру. Особливо це стосується м’ясної і молочної галузі, де дуже низька якість продукції. 14 млн людей в сільській місцевості не мають роботи - вони живуть в основному за рахунок селянських і фермерських господарств, тому підтримуючи кооперативи цих фермерів, ми будемо підтримувати 5 млн. власників таких господарств. А це одна із вимог СОТ, або „зелена скринька”. Досвід Польщі і Канади у СОТ Антоній Гайдачук, представник Дорадчого центру Польщі, поділився досвідом членства у СОТ, завдяки чому ця країна отримала низку пріоритетів. Зокрема, це підтримка біоенергетики, підвищення рівня зайнятості на селі, розвиток дорадництва. Польща змогла знайти компромісні умови прийняття вимог СОТ: було домовлено зменшити відсоткові ставки доплат підприємств, прибуток яких перевищує 5 тис. євро. Польща також має можливість поступово входити у виконання вимог СОТ до 2013 року, розповів Антоній Гайдачук. Мітчелл Дем’єн, директор відділу розвитку ринків Міністерства сільського господарства Канади, розповів про канадський досвід членства у СОТ. Зокрема, для Канади це дуже важливо, тому що економіка цієї держави залежить від експорту сільськогосподарської продукції. Канада – четверта країна за обсягом експорту продукції в світі. Одна із проблем Канади, говорить доповідач, полягає в тому, що країна є надзвичайно залежною від США: до цієї країни експортується 80 % продукції, а орієнтація на одного партнера створює певні проблеми. Тому одне із завдань Канади – пошук нових ринків збуту. Тому в майбутньому і Україні, і Канаді, якщо ми хочемо завоювати інші іноземні ринки, доведеться витрачати багато зусиль для того, щоб аналізувати національне законодавство і стандарти цих країн, і якщо це законодавство чи стандарти не відповідають вимогам цих країн, то їх потрібно змінювати. Шляхом ефективних асоціацій Канадські фермери працюють ефективно саме за рахунок об’єднання в асоціації. Наприклад, є асоціація виробників яловичини. Асоціація займається маркетингом, реалізацією продукції, всіма адміністративними питаннями, захищає національного виробника. Фермеру потрібно тільки займатись виробництвом продукції і все це коштує йому 3 долари податку з кожної проданої корови. В нас же для того, щоб створити ефективну асоціацію, потрібно, щоб вона нараховувала не менше 50 учасників ринку, плюс пройти через Антимонопольний комітет, який постійно змінює свої умови. І тільки тоді асоціація зможе впливати на політику і захищати вітчизняного виробника. За таких умов фермер мав би змогу отримати кредит і розвивати свій бізнес. Маючи гарантований прибуток, фермер розраховував би на затрати на мінеральні добрива, техніку, засоби захисту рослин тощо. Саме тоді б і стала реальністю ота сьогодні недосяжна для України якість. То чому ж нам не піти шляхом створення ефективних асоціацій чи кооперацій? Потрібно змінити думку про те, що без цієї індустріалізації в нас не буде якості. А якщо не буде якості, то відповідно дорога до світових ринків нам закрита. Натомість дорога на наш ринок відкрита, як і можливості збувати на ньому продукцію низької якості. Іванна Гринюк, Агросектор |
|
роздрукувати